При нормальном атмосферном давлении гелий представляет собой прозрачный газ без цвета и запаха, который не проводит электрический ток. Численное решение квантовых уравнений состояния вещества с помощью компьютера показало, что в недрах газовых гигантов (давление 12 миллионов атмосфер, температура от 10 до 20 тысяч градусов по Цельсию) он находится в жидком состоянии и обладает проводимостью. Гелий составляет от пяти до десяти процентов материи Вселенной, однако до этого исследования ученые считали, что в металлическом виде он встречается достаточно редко.

Полученные результаты вступают в противоречие с традиционной теорией. Считается, что чем выше температура, тем сильнее колеблются атомы вещества, препятствуя движению электронов. Однако при большом давлении был обнаружен следующий эффект – атомы начинают колебаться настолько сильно, что «теряют» свои электроны. Образуются так называемые дырки. Если к гелию в таком состоянии приложить напряжение, то электроны, начинают двигаться скачками: они заполняют дыры ближайшего атома, который, в свою очередь, скидывает их в сторону следующего атома с дырками и так далее. Возникает движение заряженных частиц, то есть ток.

Ученые надеются, что новые результаты помогут лучше понять термическую эволюцию газовых гигантов, поскольку объясняют их состав.

Источник: Lenta.ru

Європа – один із чотирьох супутників Юпітера, відкритих ще Галілеєм у 1610 році. Вивчення її за допомогою космічних станцій показало, що вона покрита товстим шаром льоду. Астрономи вважають, що під крижаною оболонкою цього юпітеріанського місяця може бути рідка вода і є умови для існування життя.

На знімках Європи, отриманих з міжпланетних станцій Voyager, Galileo і New Horizons, добре помітні дугоподібні лінії довжиною до 500 кілометрів (радіус самої Європи трохи менше місячного – 1500 кілометрів).

Вивчаючи знімки, учені прийшли до висновку, що вісь обертання супутника змінювала своє положення на 80 градусів і раніше знаходилася всього в 10 градусах від нинішнього екватора. Причиною цих змін, на їхню думку, стало збільшення товщини льоду в полюсів Європи.

"Обертове тіло тим стійкіше, ніж далі його маса від осі обертання. У випадку Європи зміни товщини її зовнішньої оболонки призвела до такого дисбалансу, що вісь обертання переорієнтувалася в новий стійкий стан", – пояснює один з авторів статті, Ісаму Мацуяма (Isamu Matsuyama) з Інституту Карнегі.

Такі зміни називаються правдивими переміщеннями полюсів на відміну від мнимих, коли щодо полюсів переміщаються літосферні плити, а сама вісь обертання залишається нерухомою. Існують свідчення, що правдиві переміщення полюсів відбувалися на Землі, на Марсі й на одному із супутників Сатурна – Енцеладі.

"Наше дослідження додає Європу в цей список. Воно також показує, що небесні тіла більш схильні до переорієнтації, ніж вважалося раніше", – говорить Мацуяма.

Дослідження також підтверджує існування рідкої води під крижаною оболонкою Європи. Учені припускали, що на цьому супутнику під крижаною оболонкою є великий океан, якому не дає змерзнути тепло, що виходить із надр, розігрітих приливними силами від гравітації Юпітера. Присутність води й відносно висока температура дають підстави припускати, що в цьому океані може бути життя.

"Наше дослідження дає незалежне свідчення на користь присутності на Європі підповернєвого рідкого шару", – відзначає Мацуяма, чиї слова цитуються в повідомленні Інституту Карнегі.

Жовто-помаранчева зірка йота Годинника розташована на відстані 56 світлових років від Землі. У ході попередніх спостережень було встановлено, що зірка має планету, маса якої більш ніж в 2 рази перевищує масу Юпітера, а період обертання становить 320 днів.

Група вчених під керівництвом Сильвії Воклер (Sylvie Vauclair) з університету Тулузи використала технологію астросеймології для більш детального дослідження зірки. Астрономи встановили, що її температура становить 6150 К, маса в 1,25 разів перевищує масу Сонця, а її вік нараховує 625 млн. років. Крім того, учені встановили, що йота Годинника на 50% багатша на метали, ніж наше Сонце.

Оскільки вік і хімічний склад зірки йота Годинника й відкритого зіркового скупчення Гіади збігаються, дослідники прийшли до висновку, що зірка сформувалася в цьому зірковому скупченні, а потім у результаті повільного дрейфу віддалилася на 130 світлових років від місця свого народження, повідомляє ScienceDaily.

Отримані дані мають важливе значення для розуміння процесів формування зірок і планет, а також структури й динаміки Чумацького шляху, пише CNews.ru.